Моя , Україно...сьогодні сумна Ти...
У цей День незалежності Твій...
У чорній хустині сьогодні прийшла Ти ...
Оплакуєш своїх синів...
Душа Твоя вільна...болить і страждає...
І рани Твої кровоточуть іще...
І біль серце рве материнське й сльозами земленьку вмиває і очі пече...
Та то все мине...Тобі це не вперше...
Боролась завжди і прорвешся тепер!
Тримайся, рідненька, ми завжди з Тобою!
Ще посмішка щира осяє Твоє материнське лице.
Розправ свої крила - порви ці кайдани!
Іще є Надія! 
Є вірні сини!
Повір, моя люба, вже скоро настане той день, коли вільною будеш навіки!
Бог нас не покине - бо ми з ним!
Він - з нами!
Завжди, повсякчас захищає Він нас!
Тримайся, голубко, - загоються рани!
Синів не повернеш...
Біль в наших серцях...
Синам...Слава вічна! І вічна їм шана! 
А ти, наша нене, - живи!
Ми Бога молитимем щиро з сльозами.
Щоб більше ніколи не було ВІЙНИ!
Настане той день, коли мир прийде в хати.
І сонце засяє там на небесах ...
Сьогодні, рідненька твоє любе свято...
Тож хай радість й Мир буде в наших серцях...